Що потрібно майбутньому першокласнику?

1. Шкільна форма. (або білий верх - та чорний низ)
2. Спортивна форма.
3. Спортивне взуття.
4. Змінне взуття.
5. Пензлики для малювання (2шт).
6. Кольорові олівці та фломастери.
7. Кольоровий папір, кольоровий картон.
8. Ножиці із закругленими кінчиками.
9. Клей ПВА.
10. Пластилін, дощечка із стеками.
11. Папка для праці (за бажанням).
12. Конструктор будь-який.
13. Зошити (10 в косу лінію, 10 в клітинку).
14. Обгортки для підручників та зошитів.
15. Папка для зошитів.
16. Пенал (2 ручки, простий олівець, лінійка, гумка).
17. Альбом і фарби (гуаш або медові).

Радимо також ознайомитись з вимогами до шкільного ранця.

Правильний шкільний ранець:
- важить менше 1 кг
- з ортопедичною спинкою і регульованими лямками
- зі світловідбивачами спереду, на боках і лямках
- з міцної водовідштовхувальної тканини
- з міцними швами і кантами
- з клапанами від дощу і снігу
- з зручними замками і блискавками
- з укріпленими кутами і пластиковим дном
- зі зручними кишенями і містким внутрішнім відділенням
- правильно сидить на спині вашої дитини

Ось що відрізняє дійсно якісний шкільний ранець:
Тканина - легка, міцна і водонепроникна (нейлон або поліестер). Малюнок з неї не стирається і не змивається. Ранці деяких виробників можна навіть мити.
Шви й канти - міцні і ретельно оброблені (це виключає можливість того, що дитина поріжеться). Пластикові деталі - гладкі, без відколів або задирок.
Замки і блискавки - зручні та надійні, їх легко відкрити не тільки вам, але і вашій дитині.
Корпус з укріпленими кутами - вони збільшують міцність ранця.
Клапани надійно захищають зовнішні кишені, блискавки і внутрішнє відділення від дощу і снігу.
Кілька зовнішніх кишень і зручний внутрішній відділення. У внутрішньому відділенні - ще кілька відсіків і кишень, що дозволяють правильно розташувати в ранці все необхідне.
Водонепроникне дно з пластику (або дно з пластиковими ніжками-упорами). Завдяки йому ранець можна сміливо ставити на землю, у сніг і навіть у калюжу.

Під час примірки зверніть увагу на наступне:
- ширина ранця має бути приблизно дорівнює ширині плечей дитини;
- верхній край ранця і плечі дитини повинні бути на одній висоті;
- нижній край ранця повинен розташовуватися на рівні попереку;
- ранець повинен щільно прилягати до спини дитини.
Перевірте, чи можна, регулюючи довжину лямок, домогтися такого положення ранця на спині у дитини - воно є оптимальним. При цьому враховуйте, що дитині доведеться носити ранець і в сорочці, і в куртці, і в пуховику. У деяких моделей, як у альпіністських рюкзаків, регулюється не тільки довжина лямок, але і їх розташування на корпусі ранця. Такі ранці підходять для дітей різного віку і зростання. Якщо ранець сидить неправильно або істотно ширше плечей - спробуйте приміряти іншу модель. Не варто купувати ранець «на виріст»: дитині буде незручно, а виправити зіпсовану в дитинстві поставу дуже і дуже складно. Ідеальний шкільний ранець - той, що подобається не тільки батькам, але й дитині. Тобто не тільки якісний, надійний, безпечний, але і привабливий з точки зору дизайну. Ідеал в даному випадку цілком досяжний, треба тільки відповідально підійти до процесу вибору.

Методичні рекомендації
для батьків 1-х класів з питання
адаптації шестирічок до школи

1. Виховувати повагу до дорослих, однолітків.
2.Навчити дитину до школи або в перші місяці шкільного життя дотримуватись режиму дня.
3. Бути небайдужим до того, чим живе дитина у школі.
4. Дбати про мотивацію навчання.
5. Відвідувати регулярно батьківські збори.
6. Мати постійний зв’язок з учителем.
7. По можливості зустрічати дитину зі школи.
8. Бути терплячими до дітей, поменше їх сварити за перші невдачі, дарувати їм якомога більше ласки.
9. Не платити дітям гроші за гарну поведінку чи позитивну оцінку.
10. Навчати дітей сумлінному відношенню до справи власним позитивним прикладом.
11. Більше часу приділяти щодня дитині. У вихідні дні дітей залучати до загальних сімейних справ.
12. Не давати марних обіцянок дітям.
13. Не робити зауважень або сварити в присутності інших (однокласників, вчителя тощо).
14. Давати відповіді на всі дитячі запитання.
15. Ставитися до молодшого школяра як до дорослої людини.
16. Організовувати дозвілля школярів у позаурочний час.

Поради батькам першокласника

Нам все ще не віриться, але ось він - наш такий маленький, але дорослий першокласник. Як хочеться йому допомогти, захистити, вберегти від складнощів шкільного життя, але…Неможна! Оскільки саме зараз наш малюк вчиться бути самостійним, звикає вирішувати складні завдання, звикає організовувати свій час. Тому завдання батьків – не заважати, а допомагати! Тому даємо декілька порад: саме найголовніше, що ви можете дати своїй дитині - це увага. Вислуховуйте його розповіді про школу, задавайте питання. Пам’ятайте, те, що здається вам не дуже важливим, для вашої дитини це головна подія дня! Уважно вислухавши, ви зрозумієте, чи потрібна ваша допомога, про що треба поговорити з вчителем.

З самого початку не потрібно робити уроки разом з дитиною, тим більше замість неї! Досить лише пару разів посидіти коло школяра, як він звикне до цього на довгі роки. Не треба піддаватися вмовлянням або ж самим нав’язувати свою допомогу. Це заставляє дитину повірити в те, що сама вона абсолютно безпорадна! Спробуйте одразу пояснити їй, що у вас є робота, в якій ви маєте розумітись, а в неї – навчання. І тому кожен відповідає за свою справу.

Не варто також збирати за школяра рюкзак. Так, звичайно, сама ви це зробите набагато скоріше, але це не зовсім правильно. А як же самостійність? Тому збирайте рюкзак разом. Прочитайте вголос розклад уроків, обговоріть, що треба покласти для кожного предмета. Через деякий час почніть потроху ухилятися від цього завдання – тепер лише нагадайте школяру його розклад, а потім лише перевірте, як він зібрав речі.

Також допоможіть дитині будувати стосунки з ровесниками, відчувати себе впевнено. Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до дитячого садку. В цьому випадку вона не звикла, що увага дорослих розподіляється між багатьма дітьми. Поговоріть з школярем про певні правила спілкування з ровесниками, радійте його новим шкільним знайомствам.

Постарайтеся допомогти дитині звикнути до нового режиму життя. На протязі 3-4 годин ваш іще малюк старанно навчається. Таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини. З початком шкільного навчання ріко зростає навантаження на нервову систему, хребет, зір та слух дитини. Відтак просто необхідно привчити дитину лягати спати в один і той же час! Не примушуйте школяра робити уроки одразу після школи. Дитині потрібен час на відпочинок. Це корисно для самого процесу навчання. Тому потурбуйтесь про здоров’я вашого маленького школяра.
Саме час подумати про самостійність дитини в інших життєвих галузях. Так, вона ще замала, щоб ходити на гуртки самостійно – але ви можете довірити їй самій цей гурток вибрати! Тобто, якщо ви рахуєте для дитини життєво важливим заняття музикою і співами, а дитина хоче танцювати й малювати – прислухайтесь!
І насамкінець – згадайте себе в дитинстві, в першому класі. Як хотілось самостійності, як хотілось дорослості! Допоможіть своїй дитині пройти через цей життєвий етап, нехай вона отримає багато знань, вмінь, корисних навичок, а не впевненість,що батьки все за нього вирішать і зроблять. Якості впевненої в собі, незалежної людини формуються з раннього дитинства, а не з’являються з отриманням паспорта. Замисліться над цим і нехай щастить!

Шановні батьки!

Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини.
Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.
Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.
У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?
Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.
Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

Як можна допомогти дитині добре поводитись?
Скористайтеся нашими порадами:

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.
Змінюйте оточення, а не дитину.
Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.
Висловлюйте свої бажання позитивно.
Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.
Висувайте реальні вимоги .
Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.
Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням.
В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.
Обирайте виховання без побиття та крику.
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Факти, що можуть Вас здивувати...

Діти часто не розуміють, чому їх покарано
Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.
Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.
Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.
Діти мають право на позитивне ставлення до себе
Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

Психологи радять

Приділяйте вашій дитині більше уваги, схвалюйте його успіхи. Від цього залежить впевненість у своїх силах і ступінь самооцінки вашого сина чи доньки. При високій (але не завищеній) самооцінці у дитини зростає бажання навчатися. Намагайтесь максимально наблизити режим дня першокласника до його звичного режиму в дитячому садку. Лягати спати він повинен не пізніше 21.30, у вихідні дні відпочивати на природі, більше рухатися. Телевізор та комп’ютер не повинні займати у дитини до 12 років більше 30 хвилин на день. Не перетворюйте дитину на засіб вашого самоствердження, у річ, якою можна хизуватися перед знайомими: „ А моя донька три мови вивчає, на скрипці грає, художньою гімнастикою займається!” Цілком можливо, що такі навантаження для неї надмірні, але перечити вам не осмілиться. Не намагайтеся „відкупитися” від дитини подарунками, виправдовуючи свою неуважність до неї нестачею часу. Немає нічого ганебного в комп’ютері, велосипеді та інших гарних дорогих речах, та тільки, щоб справжні людські відносини не замінювалися на „речові” – вони перенесуться і майбутнє доросле життя. Дитина не повинна бути свідком сімейних суперечок, особливо тих, які стосуються виховання. Потрібно пам’ятати, що семирічна дитина вже знає слово „Треба!”, а для шестирічної головним є слово „Хочу!” Більшість першокласників психологічно неготові вчитися. Допомогти їм цілком можуть самі батьки, „підтягуючи” їх емоційно-вольовий розвиток і спроможність до практичних дій.

Кiлькiсть переглядiв: 58

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.