ЗНАННЯ заради РЕАЛЬНИХ знань, а не їх ОЦІНКИ!

Часто батьки приносять у жертву дитинство власної дитини заради високих оцінок та формальних шкільних успіхів. Марнославство батьків доповнює бездушну шкільну систему. Жертвою такого своєрідного симбіозу «школа-батьки» стає дитина, яка по закінченню школи втрачає не лише здоров’я, а й бажання навчатися, пізнавати світ та дивуватися новому.

Про систему оцінювання в школі

Головна проблема сьогоднішньої організації навчального процесу та оцінювання знань учнів у школі полягає в тому, що система шкільної освіти налаштована не стільки на здобуття учнем ґрунтовних знань, скільки на відтворення учнем поточного матеріалу та його оцінювання. Такий підхід не переймається ґрунтовністю та глибиною засвоєння учнем відповідних знань та вмінь. Процес навчання у школі можна описати наступним чином: завчив, отримав оцінку та забув.

Сьогодні поточні оцінки в класному журналі та підсумкові оцінки в табелі учня не дозволяють об’єктивно визначати рівень підготовки учня. Проблема полягає в тому, що вчитель виставляє оцінку не лише учню, а й собі. Невисокі оцінки в класі є підставою для звинувачення вчителя в непрофесіоналізмі, а саме в неспроможності вчителя забезпечити підготовку учнів на належному рівні. Вчитель, як правило, підганяє оцінку під власне розуміння того, якою має бути загальна успішність учнів у класі. Часто трапляється ситуація, за якої учень при зміні школи починає отримувати кардинально інші оцінки. Це пояснюється різницею у вимогах у різних школах. Проте розрізнення шкіл на сильні та слабкі, елітні та звичайні часто на практиці виявляється химерним. Результати зовнішнього незалежного оцінювання дуже часто спростовують подібні розрізнення.

Зовнішнє незалежне оцінювання виходить з того, що об’єктивну оцінку знань учнів можна отримати лише в результаті оцінювання знань, яке буде відбуватися незалежно від волі тих, хто відповідає за процес набуття учнями знань у школі, мається на увазі вчителі та адміністрація школи. Отже, ЗНО будується на простому підході: навчати та оцінювати мають різні суб’єкти. Такий підхід сьогодні реалізований лише при закінченні середньої школи. В процесі навчання в школі такий підхід не використовується. Сьогодні лише починаються розмови про можливість введення ЗНО після закінчення дев’ятого класу. Про введення ЗНО після закінчення початкової школи майже не йдеться. Тим більш, не говориться про необхідність докорінного переосмислення ролі та функцій оцінювання у школі. Оцінювання залишається маніпулятивним інструментом у розпорядженні вчителя, яким часто послуговуються доволі нерозважливо.

При розбудові нової системи оцінювання ми маємо виходити з того, що вчитель не повинен сам оцінювати результати власної роботи, виставляючи оцінки учням лише на власний розсуд. Оцінювання успіхів учнів має здійснюватися на рівні загальної шкільної внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Один раз на півроку учень має проходити комплексне тестування, саме воно має виявляти реальні успіхи учнів. Немає потреби кожної чверті виставляти оцінки в табель, проводити безкінечні контрольні роботи, які часто лише засвідчують рівень відтворення учнем поточного матеріалу, а не ґрунтовність знань учня. Потрібно від поділу навчального року на чверті перейти до поділу навчального року на два семестри. Учні наших шкіл і так навчаються менше від своїх європейських однолітків. Поділ на чверті веде до непотрібного переривання навчального процесу, що супроводжується заходами контрольного характеру, пов’язаними з виставлянням оцінок за чверть. Все це впливає на ефективність навчального процесу.

Введення свого часу дванадцятибальної шкали оцінювання знань учнів можна розглядати як позитивний крок. Більш того, існуюча в Україна дванадцятибальна шкала оцінювання знань учнів надає українському вчителю значно більший вибір при виставленні оцінки, ніж його мають вчителі інших європейських країн. Здається, лише Франція поміж європейських країн має ширшу від нашої шкалу, а саме двадцятибальну шкалу оцінювання знань учнів. Однак введення свого часу дванадцятибальної шкали оцінювання знань учнів в Україні не виправило докорінно ситуацію з незадовільною практикою оцінювання успіхів учнів. Оцінка залишається маніпулятивним інструментом у руках вчителя.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб допомогти дитині набути в школі відповідні знання та вміння; набутті знання та вміння учня мають бути у відповідний спосіб оцінені. Таке оцінювання має бути забезпечено системою шкільного внутрішнього забезпечення якості освіти.

Які конкретні кроки потрібно здійснити?

1. На рівні МОН потрібно розробити нову нормативну базу чи внести зміни до існуючої. Так, зокрема в Положенні про загальноосвітній навчальний заклад потрібно в п.41 вилучити поділ навчального року на чверті; потрібно чітко визначити, що навчальний рік в загальноосвітньому навчальному закладі складається з двох семестрів. Потрібно підготувати положення про проведення комплексного комп’ютерного семестрового тестування академічних успіхів учнів. Саме на основі результатів семестрового тестування мають виставлятися оцінки учня за семестр.

УЦОЯО має опікуватися розробкою завдань для проведення комплексного семестрового тестування. Тестування має бути направленим як на перевірку засвоєння учнем нового матеріалу, так і на перевірку рівня володіння учнем попереднім матеріалом. Кожне наступне тестування має дозволяти виявляти динаміку засвоєння учнем нових знань та вмінь, спроможність вирішувати завдання відповідної складності. Життя не знає штучного поділу на уроки та дисципліни, тестування поміж іншого має стосуватися оцінювання комплексних знань та компетентності учнів. Воно має виявити, наскільки підготовка в школі відповідає гаслу: навчання в школі для життя. Звісно, тестування має містити і певні блоки по дисциплінам, оцінка яких має засвідчити рівень опанування учнем відповідними знаннями. Ми врешті-решт маємо розуміти, що саме дає наша шкільна освіта для учня. Саме на це має бути направлена система семестрового тестування в школі.

На рівні шкіл потрібно забезпечити умови для повноцінного проведення семестрового тестування за комп’ютерами в комп’ютерних класах в автоматичному режимі. Таке тестування покладе край торгівлі оцінками, практиці нав’язливого репетиторства і т.д. Відповідальність за проведення семестрового тестування цілком має лежати на адміністрації школи. Можлива безвідповідальність адміністрації школи має мінімізуватися відповідною системою зовнішнього забезпечення якості освіти.

Проведення семестрового тестування має стати визначальним елементом у системі внутрішнього забезпечення якості освіти кожної школи. Однак ефективність такої системи може бути гарантована лише відповідною системою зовнішнього забезпечення якості освіти, яка має передбачати проведення ЗНО по закінченню початкової, середньої (9 клас) та старшої школи. Наявність ефективних механізмів зовнішнього забезпечення якості освіти змусить адміністрацію школи дбати про те, щоб належним чином проводилися регулярні семестрові тестування успіхів учнів в школі в рамках системи внутрішнього забезпечення якості освіти. Результати семестрового тестування мають знайти своє підтвердження в результатах зовнішнього незалежного оцінювання. Суттєві та систематичні неспівпадіння результатів попередніх семестрових тестувань учнів та їх результатів зовнішнього незалежного оцінювання має розглядатися як суттєвий недолік у роботі адміністрації школи, що за собою має викликати відповідні наслідки для керівника навчального закладу.

Запропоновані новації будуть потребувати внесення змін та доповнень до Закону “Про загальну середню освіту”. Так, зокрема мова йде про зміни в п.3 ст. 16 щодо структури навчального року. З п. 3 ст. 16 варто вилучити згадування про чверті. П.6. ст. 16 варто викласти в наступному вигляді: “Тривалість канікул у загальноосвітніх навчальних закладах протягом навчального року не може бути меншою 14 календарних днів та більшою 21 календарного дня.” Варто викласти п.2 ст. 34 в наступному вигляді: “Поточне оцінювання знань учнів та вибір їх форм, змісту та способу здійснює загальноосвітній навчальний заклад. Зміст, форми і порядок проведення підсумкового семестрового оцінювання визначається Українським центром оцінювання якості освіти та затверджується Міністерством освіти та науки.”

Пріоритетом шкільної освіти має стати гармонійний розвиток учня, для якого оцінка буде не самоціллю, а лише індикатором його розвитку. В такій системі шкільна та позашкільна освіта знайдуть своє гармонійне поєднання. Діти не будуть до опівночі виконувати домашні завдання, з тим щоб наступного дня не отримати погані оцінки. Батьки не будуть відмовляти власним дітям у відвідуванні ними закладів позашкільної освіти, різноманітних гуртків та секцій через брак часу на виконання домашніх завдань. Вчитель не буде мати маніпулятивного інструменту у власному розпорядженні, а вимушений буде думати про належну роботу з учнями, яка має дати відповідні результати. Такі результати будуть оцінені не лише як елемент засвоєння поточного матеріалу, а як показник гармонійного розвитку дитини в цілому. Система має перестати привчати дітей завчати матеріал, а для цього вона має кардинально змінити саму систему оцінювання. Більш того, в перспективі ми маємо прийти до розуміння того, що оцінювати потрібно не дітей, а спроможність системи забезпечувати належні умови для гармонійного розвитку дитини. Чи готові ми до таких кардинальних змін?

Кiлькiсть переглядiв: 334

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.