.jpg)
Пам'ять із болем у серці...
І скільки земля наша, рідна ненька Україна, зазнала горя з початку Другої світової війни, скільки пролилося крові безвинних людей, котрі прагнули жити; скільки загублено долей, скільки не народжено дітей, скільки знищено поколінь... Страшні реалії воєнних років. Читаючи хроніки тих подій, кожен із нас, сучасників, ледве стримує власні емоції, адже безпідставні звинувачення у зрадництві й жорстоке ставлення до народу - це прояв геноциду, якого зазнала наша держава і який завдав нищівних втрат Україні.
Однією з найчорніших плям в історії України періоду 1939-1945 років стала депортація кримських татар. Щороку 18 травня у світі відзначають день пам'яті жертв 1944р. В Україні з 2014 року цього дня офіційно відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу.
Віддаючи шану кримськотатарському народу, в цей день 18.05.2015 року, у 71-річницю тих кривавих подій, всі учні нашої школи мали змогу переглянути перший повноформатний художній фільм про депортацію кримських татар “Хайтарма"(«Qaytarma» - у перекладі з кримськотатарської означає «повернення»). Фільм створений на основі реальних подій і розповідає про сталінську депортацію через погляд прославленого льотчика, національного героя кримських татар Амет-Хана Султана. Незважаючи на те, що у більшості рецензій цю стрічку називають художньою, Ахтем Сейтаблаєв називає “Хайтарму” документальним фільмом і наголошує, що понад 90% подій — історично правдиві. Операція почалася вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було задіяно війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкоруч, поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.
Цей фільм — реквієм за тими, кого незаконно оголосили зрадниками й вивезли з рідної землі. У кінці фільму йдуть титри, де сказано «32000 кримських татар воювали у складі Радянської армії в роки Великої Вітчизняної війни, 7 з них — удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
Зі спогадів тих, хто пережив депортацію:
"Вранці замість привітання добірна лайка і запитання: трупи є? Люди за померлих чіпляються, плачуть, не віддають. Солдати тіла дорослих викидають у двері, дітей - у вікно..."
"Про медичне обслуговування й мови не могло бути. Люди пили воду з водойм і звідти ж брали про запас. Воду кип'ятити можливості не було. Люди почали хворіти дизентерією, черевним тифом, малярією, коростою, воші мучили всіх. Було спекотно, постійно мучила спрага. Померлих залишали на роз'їздах, ніхто їх не ховав."
Фільм «Хайтарма» — реквієм за тими, кого незаконно оголосили зрадниками й вивезли з рідної землі. Нам дуже сподобалася дана екранізація... Глибина почуттів, якими вона просякнута, просто захоплююча... Ажде це наша історія, то ж ми маємо вшановувати пам'ять тих, хто перебував у Криму в тому зловісному 1944р.
І ми пам'ятаємо….. Ми співчуваємо...
учениця 11 класу Городоцької ЗОШ І-ІІІ ст. Дубініна Анастасія
Коментарi